ПРАВИЛА поведінки відповідальних осіб під час спілкування з особами з обмеженими фізичними можливостями, похилого віку, іншими маломобільними групами населення при відвідуванні приміщення Романівського районного суду Житомирської області

ПРАВИЛА

поведінки відповідальних осіб під час спілкування з особами з обмеженими фізичними можливостями, похилого віку,  іншими маломобільними групами населення при відвідуванні приміщення Романівського районного суду Житомирської області

При зверненні до суду осіб з обмеженими фізичними можливостями, похилого віку,  інших маломобільних груп населення:

• Пропонуйте допомогу, якщо потрібно відкрити важкі двері.
• Коли Ви представляєтесь, намагайтесь потиснути руку, навіть якщо рухи руками у людини з інвалідністю обмежені, чи якщо вона має протез.
• Запропонуйте допомогу, але почекайте, поки вона буде прийнята, і надайте цю допомогу у той спосіб, у який Вас просить особа. Не ображайтесь на відмову.
• Під час розмови з інвалідом звертайтеся безпосередньо до нього, а не до супроводжуючого. Це дуже важко для інваліда, коли люди говорять не з ним, а з його помічником або перекладачем.
• Якщо Ви не впевнені у тому, що саме Вам потрібно робити – спитайте.
• Не робіть висновків на основі спостережень: пам’ятайте, що будь-хто може мати приховані "порушення" – наприклад, діабет.
• Ніколи не розмовляйте з ними зверхньо поблажливим тоном. Мало кому подобається, коли з ним поводяться як з дитиною, особливо інваліди. Коли ви говорите з людиною, що має інвалідність, не використовуйте дитячу лексику, зменшувальні імена, більш гучний тон, ніж у середньому для розмови вголос, і не гладьте його по спині або голові. Ці речі дають зрозуміти, що ви думаєте, що він не здатний вас зрозуміти, і що ви прирівнюєте його до дитини. Використовуйте звичайний голос і словниковий запас, і говоріть з ним так само, як ви б говорили з кимось без інвалідності.
• Якщо людина з інвалідністю має супроводжуючого чи собаку-поводиря, він/вона може йти поруч з Вами, але не тримаючись за Вас. Собаки-поводирі дуже гарно натреновані, тому Ви не маєте торкатись до них, пестити, годувати, відволікати собаку – бо вона працює.

1. Правила поведінки з людьми в яких є труднощі в мові:

• Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей або кивка головою.
• Не ігноруйте людей, яким важко говорити.
• Починайте говорити тільки тоді, коли переконаєтесь, що ваш співрозмовник закінчив свою думку.
• Дивіться в обличчя співрозмовнику, підтримуйте візуальний контакт.
• Не вдавайте, що зрозуміли, якщо чогось не дочули. Не соромтесь перепитати. Якщо вам знову не вдалось зрозуміти, попросіть вимовити слово у більш повільному темпі, можливо, по буквах, це допоможе людині зорієнтуватися, а вам – зрозуміти її.
• При проблемах у спілкуванні запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб – написати, надрукувати.

2. Правила поведінки з людьми з обмеженою рухливістю:

• Якщо Вашої допомоги потребує користувач візка, спочатку спитайте людину, куди вона хоче дістатись, а потім проінформуйте, що Ви збираєтесь довезти її.
• Якщо вам дозволили котити візка, потрібно котити його повільно. Візок швидко набирає обертів, і несподіваний поштовх може привести до втрати рівноваги.
• Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку або на милицях, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш «спокійну зону» для того, щоб допомогти такій особі поспілкуватись з Вами.
• Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу.
• Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги, тому що вона має інвалідність. Те, що Вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом - у власному темпі та власним шляхом. Завжди спочатку спитайте, і якщо особа з інвалідністю каже Вам, що він/вона не потребує Вашої допомоги, просто прийміть цю відповідь. Не нав'язуйте свою допомогу й не ображайтесь, якщо від Вашої пропозиції відмовляться. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс.
• Залиште достатньо місця для тих, хто користується ходунками чи іншими допоміжними засобами під час ходи - не намагайтесь відібрати або схопити їх допоміжний засіб чи паличку.
• Якщо існують архітектурні бар’єри, попередьте про них, щоб людина мала можливість приймати рішення заздалегідь.

Пам’ятайте, що як правило, у людей, що мають труднощі при пересуванні, немає проблем із зором, слухом і розумінням.

3. Правила поведінки з людьми з поганим зором і з незрячими:

• Скажіть людині з порушенням зору, хто Ви, представте інших присутніх осіб і розкажіть, де вони знаходяться. Якщо ви хочете потиснути руку, скажіть про це.
• Запитайте людину, чи вона потребує Вашого супроводу.
• Не хапайте людину, щоб супроводжувати її, дозвольте їй взяти Вашу руку; спитайте, чи хоче вона бути попередженою про сходи, двері та інші перешкоди.
• Коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад, «За декілька кроків ми повернемо ліворуч» чи «Ми підходимо до сходів». Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться.
• Якщо ви збираєтесь читати незрячій людині, спочатку попередьте її про це. Говоріть звичним для вас голосом. Не пропускайте текст, якщо вас про це не просять.
• Якщо це важливий лист або документ, не потрібно для переконливості давати відчути його на дотик. При цьому не змінюйте читання переказом. Коли незрячий чоловік повинен підписати документ, прочитайте його обов’язково повністю. Інвалідність не звільняє сліпу людину від відповідальності, зумовленої документом. Завжди звертайтесь безпосередньо до людини, навіть якщо вона вас не бачить, а не до її зрячого компаньйона.
• Чітко скажіть, де знаходиться її місце, або покладіть її руку на спинку її місця чи на підлокітник.
• Якщо Вас просять допомогти взяти якийсь предмет, не слід брати рукою сліпого цей предмет.
• Не змушуйте вашого співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви переміщуєтеся, попередьте його про це.
• Якщо ви помітили, що незряча людина збилася з маршруту, не керуйте її рухом на відстані, а підійдіть і допоможіть вибратися на потрібний шлях.

4. Правила поведінки з людьми з вадами слуху:

Існує кілька типів і ступенів глухоти. Відповідно, існує багато способів спілкування з людьми, які погано чують. Якщо ви не знаєте, якому віддати перевагу, запитайте у них. Деякі люди можуть чути, але сприймають окремі звуки неправильно. У цьому випадку говоріть голосно і чітко. Деколи знадобиться лише знизити висоту голосу, тому що людина втратила здатність сприймати високі частоти.

• Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало. Ваш співрозмовник повинен мати можливість стежити за губами та виразом вашого обличчя.
• Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, назвіть її на ім’я. Якщо відповіді немає, можна злегка торкнутися людини або ж помахати рукою.
• Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить Вас говорити голосніше чи повільніше. Використовуйте чіткі, коротші речення. Якщо особа з інвалідністю не зрозуміла Вас, не бійтесь повторити щойно сказане Вами або спробуйте перефразувати речення. Деяким особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути легше зрозуміти Вас, якщо Ви також використовуватимете жестикуляцію руками, щоб пояснити напрям руху; також для правильного спрямування осіб з інвалідністю допомагає використання мап. Якщо Вас не зрозуміли, запропонуйте поспілкуватись за допомогою ручки й паперу. Коли Ви спілкуєтесь з особою зі складнощами в навчанні, використовуйте позитивну та просту побудову речення, як то "Ви шукаєте Ваше місце?" замість "Що Ви шукаєте?"

5. Правила поведінки з людьми з затримкою розумового розвитку:

• Ставтесь до людей як до особистостей, відповідальних дорослих, і не робіть висновків, що вони нічого не можуть робити.
• Будьте терплячими та будьте готові пояснити інформацію більш, ніж один раз.
• Намагайтесь не використовувати складних речень.
• Пам’ятайте, що деякі люди з затримкою розумового розвитку віддають перевагу дотриманню певних правил чи порядку. Наприклад, люди з аутизмом.
• Звертайтесь напряму до людини. Якщо це необхідно, використовуйте ілюстрації та фотографії для підтримання Вашої думки. Висловлюйтесь чітко і по справі. Намагайтесь не використовувати кліше та ідіом, якщо Ви не впевнені, що людина їх знає та зможе зрозуміти. Спілкуючись з людьми із затримкою розвитку, порушуйте ті ж самі теми, які Ви обговорюєте з іншими людьми.

6. Правила поведінки з людьми з порушенням психіки:

Психічні порушення – не те саме, що проблеми в розвитку. Люди з психічними проблемами переживають емоційні розлади, що ускладнюють їхнє життя. У них свій особливий і мінливий погляд на світ.

• Поводьтеся з людьми, які мають психічні порушення, як з особистостями. Не можна робити передчасних висновків на підставі досвіду спілкування з іншими людьми, котрі мають таку ж форму інвалідності.
• Не слід думати, що люди з психічним порушенням більше, ніж інші, схильні до насильства. Це міф. Якщо ви доброзичливі, вини будуть почуватися спокійно.
• Неправда, що люди з психічним порушенням мають проблеми з розумінням, або рівень інтелекту в них нижчий, ніж у більшості людей.
• Якщо людина, котра має психічні порушення, засмучена, запитайте її спокійно, що Ви можете зробити, щоб допомогти їй.
• Не розмовляйте різко з людиною, яка має психічні порушення, навіть якщо у Вас є для цього підстви.

НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю. Якщо Ви готові вести себе з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитесь.